Як популізм і корупція ведуть країну до прірви.
У 2014 році, після втечі президента Януковича, українці, що за неймовірно важких обставин відстоювали справедливість, почали будувати нову державу, гідну входження до європейської спільноти. Проте радянське минуле залишило глибокі поділи в суспільстві: одна частина людей відстоювала принципи правової держави й побудову дієвих інституцій, інша — жила за менталітетом підпорядкованості, апатії й фрази «не має значення». Саме ця апатична частина суспільства — позбавлена політичної відповідальності — у 2019 році обрала президентом людину без значного політичного досвіду й базової підготовки до державного управління.
Це голосування — продовження хибного експерименту «революції бідних», започаткованого століття тому більшовиками: наївний електорат віддав свої симпатії Зеленському та тим, кого він привів у владу, надавши їм широкі повноваження у процесі державотворення. Результат очевидний — сьогодні Україна кровоточить. Так, кровоточить не з тiльки з провини влади Зеленського, а за його сприянням i недбалiстю.
Війна, що почалася з анексії Криму та переросла у повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, лише загострила вже наявні проблеми. З одного боку — народ, який прагнув європейських цінностей та став на захист своєї землі; це — патріоти, прості люди, добровольці, які захищають Батьківщину. З іншого — нова українська влада на чолі із Зеленським, яка здобула підтримку на популістичних гаслах і, на нашу думку, готувала країну до поступок на користь Російської Федерації, про що є дуже багато незаперечних доказiв.
Ще до повномасштабної агресії спостерігалися дії й сигнали, що більше нагадували підготовку до капітуляції. Кремль, бачачи цю слабкість, не задовольнився лише політичним впливом — вирішив підкорити Україну військово, i показати захiдним краiнам i НАТО свою мiць i намiри гегемонii i шантажу Європи.
Розчаровані виявилися і керівники Кремля, і українська влада Зеленського — але не народ, не ті суспільні сили та західні партнери, які поділяють наші цінності й намагаються допомогти Україні вистояти.
Сьогодні влада Зеленського продовжує вдавати турботу перед західною спільнотою — одночасно вимагаючи фінансової допомоги, яка фактично йде на утримання корумпованого оточення. Ми бачимо, як держава стрімко занурюється в убогість, корупцію, авторитаризм, втрачає економічний ресурс, людей і шанс на майбутнє. Це болісний, але реальний факт.
Менш руйнівним виходом із цієї ситуації може стати лише добровільна відставка президента Зеленського та його уряду й формування уряду Національної Довіри. Такий уряд має включати професіоналів і людей, яким небайдуже майбутнє України; людей, здатних налагодити ефективний захист країни, забезпечити армію зброєю й продемонструвати міжнародним партнерам, що ресурси, які надаються Україні, можуть використовуватися прозоро й відповідально.
Водночас західні лідери надто довго намагалися «згладити кути» й утримати контакт з адміністрацією Трампа, сподіваючись на конструктив. Рік його правління показав, що такі надії були марними: світоглядна криза, відверті прояви агресивної політики та відхід від основних принципів демократії стали очевидними. Аналогічні процеси ми бачимо у внутрішній політиці України — у персоні президента, у його оточенні, серед чиновників та силовиків, які, за нашими спостереженнями, продовжують грабувати народ і діяти в умовах безкарності.
Західним лідерам зараз як ніколи важливо визнати: підтримка нинішньої корумпованої влади лише загальмовує шанси України на виживання як демократичної, правової держави. Негайно потрібно вимагати від Зеленського відставки та створення уряду, що об’єднає навколо себе патріотичні й професійні сили. Це дало б Україні реальний шанс вистояти у війні й відновити довіру міжнародних партнерів — показати, що допомога йде не на марні обіцянки, а на конкретні потреби війни та відбудови.
Громадяни та платники податків західних країн дедалі частіше звертають увагу на факти корупції в українській владі й починають ставити запитання своїм урядам та політичному керівництву щодо доцільності подальшої допомоги Україні, не завжди відрізняючи корумповану владу від українського народу, який чинить опір агресії. Якщо медійний простір країн-донорів чесно й об’єктивно інформуватиме суспільство про реальний стан оборони України та захист міжнародного права, це сприятиме зростанню довіри і підтримки з боку громадян, урядів і міжнародних коаліцій, а також позбавить деструктивні сили й агресора можливості маніпулювати темою допомоги Україні.
Якщо коаліція цивілізованих країн не почне вести чесний і безкомпромісний діалог, не засудить корупцію й не підтримає реальні сили, які захищають міжнародне право і гідність — Збройні Сили України — наслідками можуть стати численні воєнні конфлікти, терористичні й політичні провокації, різке падіння рівня життя у багатьох країнах, соціальні потрясіння, революції й довготривала ерозія людяності.
Ми закликаємо всіх відповідальних і прогресивних людей об’єднатися навколо здорового глузду, раціональності й людяності. Наш Союз Людяності — одна з небагатьох громад, що не залишаються байдужими до світу, у якому живемо. Ми продовжимо закликати до рішучих, але розумних дій на захист людських цінностей і гідності.
